Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бобрик

Бобрик, -ка, м. 1) Ум. отъ бобер. 2) Родъ мѣдной пуговицы; такія пуговицы гуцулы наготовляютъ сами, употребляя ихъ для украшенія кожаныхъ поясовъ, кож. сумокъ и пр. Шух. І. 126, 127, 278.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 78.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОБРИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОБРИК"
Виселятися, -ляюся, -єшся, сов. в. виселитися, -люся, -лишся, гл. Выселяться, выселиться.
Горди́ня, -ні, ж. 1) Гордость, чванливость. Як з мужика пан, то і гординя. Ном. № 1267. 2) Гордость, то, чѣмъ можно гордиться. Волики мої круторогі, гордине наша, товариші наші. Г. Барв. 141. 3) Гордый человѣкъ. Чи правда, що тая гординя та в тобі закохався? МВ. (О. 1862. ІІІ. 48).
Допа́трати, -раю, -єш, гл. Окончить ощипывать птицу. Допатруй швиденько курчата. Васильк. у.
Кувікання, -ня, с. Крикъ поросенка.
Лабуз, -зу, м. 1) Стебли сорной травы. Желех. 2) Листки, покрывающіе початки кукурузы. Желех.
Ли́ктор, -ра, м. Ликторъ. Жерці і ликторі стоять круг капитолія. Шевч. 607.
Повикопувати, -пую, -єш, гл. Выкопать (во множ.). Зося звеліла повикопувати всі чисто кущі. Левиц. І. 407.
Погоїти, -го́ю, -їш, гл. Залѣчить (во множествѣ). Так попекла руки, що в силу погоїш. Черниг. у.
Розсоханя, -ні, ж. Коршунъ красный, шулятникъ, Falco milvus. Желех. Розсоханя має хвіст розсохатий. Вх. Зн. 60.
Ці меж. Крикъ на козъ, когда ихъ гонятъ. Шух. І. 211. Cм. ци.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БОБРИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.