Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

послушниця

Послушниця, -ці, ж. Служанка. Ум. послушничка. І дядина мого батька була в неволі (у татар). Вісім год послушничкою була. О. 1862. V. З нар. уст, 85.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 364.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСЛУШНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСЛУШНИЦЯ"
Бідність, -ности, ж. Бѣдность, убожество, нищета.
Бренькання, -ня, с. = бринькання. Левиц. І. 267.
Зга́цькати, -каю, -єш, гл. — ко́ні. Изморить лошадей, гнавши ихъ. Вх. Лем. 418.
Здви́жжя, -жя, с. = здвижовина. Полтавок. г.
Наворо́тник, -ка, м. Раст. = наворотень, Alchemilla vulgaris. Лв. 96.
Переморозити, -жу, -виш, гл. Переморозить.
Пикатий, -а, -е. Мордатый. Мов кабани годовані, пикаті, пузаті. Ном. № 8633.
Посиджінє, -ня, с. Сидѣніе, бодрствованіе при покойникѣ. Вх. Зн. 53.
Толк, -ку, м. = товк. На лихо Бог дасть толк. Ном.
Хтось, когось, мѣст. Кто то, кто-нибудь. Прийшов хтось та взяв щось. Посл.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОСЛУШНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.