Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

послушниця

Послушниця, -ці, ж. Служанка. Ум. послушничка. І дядина мого батька була в неволі (у татар). Вісім год послушничкою була. О. 1862. V. З нар. уст, 85.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 364.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСЛУШНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСЛУШНИЦЯ"
Вісьмака, -ки, ж. Восьмерка (въ картахъ). КС. 1887. VI. 469.
Дармо́й, -мо́ю, м. Рѣшето съ большими отверстіями. Гайсин.
Дото́чка, -ки, ж. Кусокъ чего-либо (ткани, веревки, доски и пр.), прибавляемый для удлиненія. Рк. Левиц.
Камчуг, -га, м. Раст. Thlictrum minus L. ЗЮЗО. I. 138.
Кількоро нар. Нѣсколько. Як тарахне в стадо гусей, так разом кількоро їх і вб'є. О. 1861. XI. 73.
Ма́йже нар. Почти.
Орідець, -дця, м. Ум. отъ ород.
Пронос, -су, м. Поносъ. Мил. М. 82, 80.
Росхлипатися, -паюся, -єшся, гл. Расплакаться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОСЛУШНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.