Вовчище, -ща, м. = вовцюга. Тікайте, бо йде вовчище-помелище.
Вода́, -ди́, ж. Вода. Тихо-тихо Дунай воду несе. Ой я гляну в чисту воду да на свою вроду. Не все те переймай, що на воді пливе. Посл. Щоб росло — як з води йшло. Будь здорова як вода! По во́ду піти́. Пойти къ колодезю, къ рѣкѣ набирать воду. Ой пійду я, да до броду по воду. За водою піти. Пойти за теченіемъ воды, т. е. исчезнуть, пропасть. Не дав мені Господь пари, та дав мені таку долю, та й та пішла за водою. Іди, доле, за водою, а я піду за тобою. І за холодну воду не візьметься. Рѣшительно ничего не дѣлаетъ, пальцемъ не двинетъ. Увесь день Божий сидить та ґави ловить і за холодну воду не візьметься. Нема й промитої води (кому). Постоянныя преслѣдованія (кого). І ступити мені не дасть; уже нема мені й промитої води. Вода живуща й зцілюща. Живая и мертвая вода (въ сказкахъ). Сильна, безсильна вода (въ сказкахъ); Вода дающая и отнимающая силу. См. Сильний. Теплі води. = Вирій. Ум. Водиця, водичка, водиченька, водонька.
Ґіб, -ба, м. пт. сорокопутъ, Lanius.
Дробина́, -ни́, ж. соб. 1) Домашнія птицы. 2) Мелкія пресмыкающіяся, также черви. хай йому́ дробині́ сни́ться! — нехорошее пожеланіе мертвому. 3) Дрова изъ тонкихъ вѣтокъ. 4) Мелкія вещи. 5) Мелькія деньги. 6) Мелкіе куски. Посікли Ігнатка, посікли братка на.... дробину.
Запи́начка, -ки, ж. Покрывало, кусокъ ткани, которой что-либо завѣшиваютъ, покриваютъ.
Напотроши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Напотрошить.
Побиватися, -наюся, -єшся, гл. 1) Биться, трепетать. Риба... тріпалась, побивалась в сітці. 2) Безпокоиться, заботиться, бороться съ препятствіями. Ми повинні побиваться, щоб він ширився у нас. Мовчки собі побивалось, мовчки у Бога фолі просило. Я й роспитую иноді про його лихо, як він побивавсь у світі змалку. Б'ється, б'ється та й побивається моє серденько без тебе. Мати за дітьми да побивається.
Постриг, -гу, м.
1) Постриженіе.
2) Обрядовая стрижка ребенка въ первый разъ въ его жизни, когда ему исполнится годъ.
Ройвиця, -ці, ж. = рійба.
Уміти, умію, -єш, гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра.
