Запла́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Заплакать. Заплач, дурню, по своїй голові. Козак з біди не заплаче. 2) Заплакать что. Заплакала чорні очі, заплакала брови. 3) — кого́. Причитаньями и плачемъ какъ по мертвому уморить. Встрѣчено у Г. Барвинокъ: Раз, так жартувавши, на вечерницях дівку заплакали. Жартували, жартували, а послі й кажуть: «Умри, Галю, ми по тобі голоситимем». Та́ з сміхом і лягла. Вони зложили їй руки... (і стали голосити). Далі дівчата вже й годі, стали її будити — не встає... а у їй і духу нема.
Зла́мувати, -мую, -єш, сов. в. злама́ти, -ма́ю, -єш, гл. 1) Сламывать, сломать. 2) Нарушать, нарушить. Зламати слово, присягу. Був зламаний закон Мойсеїв. Байда... не зламав своєї віри.
Листя́стий, -а, -е. Лиственный. Дуб і инші листясті дерева мають гіля.
Науковість, -вости, ж. Научность.
Нахмурити, -рю, -риш, гл. Нахмурить.
Пліснявіти, -вію, -єш, гл. Плѣсневѣть.
Ступляй, -ляя, м. = ступінь.
Тверезісічко нар. = тверезісінько.
Хвала, -ли, ж. Хвала, хваленіе, похвала. Ледачая хвала сама себе хвалить. Честь Богу, хвала і вам на здоров'я. хвалу бо́гові оддав. Восхвалилъ Бога. хвалу за хвіст тягти. Шутливо: быть звонаремъ. Ей, учись, синашу, бо як раз на дзвіниці хвалу за хвіст тягтимеш — обычная нотація ученикамъ духовныхъ училищъ.
Черв'ячок, -чка, м. 1) Ум. отъ черв'як. 2) Родъ мережки. Родъ узора при сшиваніи плахти. 3) мн. Родъ кушанья изъ гречневой каши, протертой на решето, съ макомъ.
