Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полтавець

Полтавець, -вця, м. Житель Полтавской губерніи. Ой писали басарабці та до наших хлопців листи: «Ой ідіть, полтавці, та до нас риби їсти. Грин. III. 563.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 288.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛТАВЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛТАВЕЦЬ"
Горла́нь, -ня́, м. Крикунъ. Чи по неволі, чи по волі? Кричить аркадський їм горлань. Котл. Ен. V. 11.
Дієписа́ння, -ня, с. = Дієпись.
Лап! меж. Хвать. Пан лип за кешеню, аж і хустки нема. Рудч. Ск. II. 193. А ззаду молдаван лап Антося за комір. Св. Л. 140.
Орандарство, -ва, с. = орендарство.
Перемучити, -чу, -чиш, гл. Перемучить, измучить. Чорти б перемучив твого батька. Ном. № 3757.
Порозорювати, -рюю, -єш, гл. Распахать (во множествѣ).
Посовиніти, -ні́ю, -єш, гл. Побыть въ полубезсознательномъ состояніи, въ опьяненіи. Сидить Петро дуже п'яний, держить у руці десятку, а Іван як ухопить її та й хода. — Що ж йому на те Петро сказав? — Аж нічогісінько: посидів ще трохи, посовинів-посовинів та й пішов собі з шинку. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Пошкалубати, -ба́ю, -єш, гл. = поколупати.
Путик, -ка, м. Ум. отъ пут.
Хмельниччина и хмельнищина, -ни, ж. Эпоха Б. Хмельницкаго. ЗОЮР. І. 97.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛТАВЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.