Доповня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. допо́внити, -ню, -ниш, гл. Дополнять, дополнить. З тії хмари дощик накрапає та синього моря доповняє. Слізьми моря не доповниш.
Живокі́ст, -ко́сту, м. и живо́кість, -кости, ж. Раст. а) Окопникъ, Symphutum officinale L. б) Trifolium ochrolecum. Пахуча берізка коло сухого дуплинатого пенька повилась і сліпий живокіст, і кружево червоної смілки.
Заваля́ти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Завалять. 2) Напачкать.
Мушка́ 2, -ки́, ж. 1) Ум. отъ муха. Ой був комар оженився та з мушкою не нажився. Вилетіла мушка з хати. 2) Въ цвѣтѣ ткани: пятнышки, разбросанныя по фону иного цвѣта. Зелена байова керсетка з червоними мушками. 3) Въ женской прическѣ: напущенные на виски пальца на два шириною волосы, идущіе потомъ за уши. 4) Родъ дѣтской игры.
Нака́зувати, -зую, -єш, сов. в. наказа́ти, -кажу́, -жеш, гл. 1) Приказывать приказать. 2) Передавать, передать словесно. Накажи братові, щоб він приніс граблі. Да далеченько мій миленький, — ніким наказать... Да накажу я свойму милому хоть рідним братком. Ой накажи, галко, ой накажи, чорна, од кошового вісти. Говорить, наговорить много. Наказав стільки, що й не переслухаєш. наказав на вербі груш. или: наказав три мішки гречаної вовни. Наговорилъ невозможнаго, несбыточнаго, несообразностей.
Начарувати, -ру́ю, -єш, гл.
1) Наколдовать, наворожить.
2) Приколдовать, приворожить. Дівчина козаченька та й начарувала.
Непевне нар.
1) Невѣрно, ненадежно, сомнительно.
2) Неувѣренно.
3) Подозрительно; не внушая довѣрія; странно.
4) Опасно.
Ораз нар. = враз.
Повідки, -ків, м. мн. Возжи.
Чинчериї, -їв (м. ?). Кандалы, оковы.
