Дору́блювати, -люю, -єш, сов. в. доруби́ти, -блю́, -биш, гл. Оканчивать, окончить обрубать (въ шитьѣ). Ти ще й рубця не дорубит, я вже й звернусь.
Загаси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Потушить, загасить. 2) Утратить. Де ти дів? Уже мабудь загасив? (яку там річ).
Кружкома нар. Кружкомъ, въ кружекъ. Посідали кружкома.
Несвідомість, -мости, ж.
1) Невѣдѣніе.
2) Безсознательность.
Обрубка, -ки, ж. Опушка тулупа.
Озлість, -лости, ж. Досада, злость. Кульбашного взяла озлість. Піддружний з озлістю сказав.
Підканцелярист, -та, м. Подканцеляристъ, приказной служитель. Підканцелярист із суда.
Рутяний, -а, -е. Изъ рути. Ой то ти втратиш віночка рутяного. Ум. рутяненький. Ізняв з мене вінець рутяненький.
Сумежно, суміжно, нар.
1) = суміж. Жили собі суміжно два брати.
2) Взаимно. Бились сумежно.
Хворост, -ту, м. Хворостъ. Лежить під хворостом та й крутить хвостом.