Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

половіти

Половіти, -вію, -єш, гл. Желтѣть (о хлѣбахъ). Із-за гори вітер віє, жито половіє. Чуб. V. 169. Округи мене то жито половіє, а купка льону голубо цвіте. МВ. І. 14.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 286.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОВІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОВІТИ"
Береженько, -ка, бережечок, -чка, м. Ум. отъ берег.
Дібровний, -а, -е. Дубравный, относящійся къ дубравѣ.
Долега́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Донимать, досаждать. Cм. долітати. 2) Настаивать, упирать на. Дак старий же долегав на те, щоб мерщій одружити сана. Черном.
Забуру́нний, -а, -е. = забурний. Я як п'яний, то забурунний. Міусск. окр.
Лом, -ма, м. Ломъ (желѣзное орудіе).
Певнота, -ти, ж. = певність.
Протупати, -паю, -єш, гл. Протоптать.
Сиворакша, -ші, ж. = сивограк. Перелітають з гори на гору то ряба горлиця, то сивий припутень, то синя сиворакша. Левиц. І. 204.
Татарчук, -ка, м. 1) Молодой татаринъ. 2) Татарскій потомокъ. Шейк.
Шпарутки, -ків, мн. Двѣ дощечки, связанныя по срединѣ, въ мѣстѣ, гдѣ соприкасаются ихъ внутренніе концы, — при помощи ихъ равномѣрно растягиваютъ края полотна. Cм. шпарувати 2. МУЕ. III. 19.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛОВІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.