Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полубка

Полубка, -ки, ж. Деревянная крышка улья. Cм. палуба 2. Прийшов у пасіку, дивлюсь, — полубка лежить на землі, скинута з вуліка. Новомоск. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 288.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛУБКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛУБКА"
Годованок, -нка, м. = годованець.
Греча́нка, -ки, ж. = Гречаниця. Желех.
Забалува́тися, -лу́юся, -єшся, гл. Запироваться. Аф.
Защемі́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Заболѣть острой болью. Як шабелька задзвенить, то й серденько защемить. Чуб. V. 981. Засмутилась його душа і защеміло серце. Стор. МПр. 39.
Лю́зний, -а, -е. Свободный, вольный.
Нашорошнти Cм. нашорошувати.
Півзинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ півзина. 2) Соломенная веревка, играющая ту-же роль, что и півзина. Драг. 31.
Прожог, -гу, м. Стремленіе, стремительность. Страховище, наставивши роги, неслось з усього свого страшного прожогу. Мир. ХРВ. 129.
Снопчик, -ка, м. Ум. отъ сніп.
Уборошнитися, -нюся, -нишся, гл. Выпачкаться мукой. Конст. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛУБКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.