А́рідник, -ка, м. Чортъ. Арідник го знає! — Чортъ его знаетъ.
Відзначати, -ча́ю, -єш, сов. в. відзначити, -чу, -чиш, гл. Отмѣчать, отмѣтить.
Загуря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. загу́рити, -рю, -риш, гл. Занимать, занять, развлекать, развлечь чѣмъ-либо, напр. разговорами, заставивъ забыть прежнее. Загури́ дитину.
Мури́на, -ни, ж. Болотце, остающееся послѣ половодья.
Недостача, -чи, ж.
1) Недостающее количество, недостатокъ. Сього-того треба, жінка не вважає: тілько чого недостача, — в батька-матір лає. Давай більше грошей, щоб не було недостачі.
2) = недостаток. Виростав у голоді та в холоді, у злиднях та недостачах.
Пагорок, -рку, м. Пригорокъ. Стоїть панна на пагурку в червонім каптурку.
Підпалювати, -люю, -єш, сов. в. підпалити, -лю́, -лиш, гл. Поджигать, поджечь; растапливать, растопить. Добре вогонь горить, як є чим підпалити. Підпалили сосну від споду до верху. Підпалив у печі, гріє окропи.
Покладати, -да́ю, -єш, сов. в. покласти, -кладу́, -де́ш, гл. 1) Класть, полагать, положить, сложить. Буду в землі козацькій голову християнську покладати. Поклони покладати. Мимо церкви святої проїжжали... на себе хреста не покладали. 2) Налагать, наложить. По двоє кайданів на ноги покладено. 3) Раскладывать, разложить (человѣка для порки). Як не вийду на панщину, покладают зараз: а Сикора покладає, Вергонець тримає, а вокомон із паличков коло задку грає. 4) = паренити. 5) Строить, построить. Поклали новий манастирь. Двори собі поклав на боці від своєї мами. 6) — гнів на кого. Сердиться, гнѣваться. На свого старшого брата великий гнів покладав. 7) — надії. Возлагать надежды, надѣяться. На його єдиного покладаю мої надії. 8) — гріх на кого. Взводить на кого грѣхъ. Які ж ти гріхи на себе покладаєш? Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра. 9) і в голову сього не покладай. И не думай этого. 10) покладаючи робити. Не спѣша и съ толкомъ дѣлать.
Почервоніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться краснымъ, покраснѣть. Вона як жар почервоніє.
Справжній, -я, -є. Дѣйствительный, настоящій. Се вже бабі справжні радощі.
