Вутя, -тяти, с. = утя. Ум. вутятко.
Запровто́рити, -рю, -риш, гл. = запроторити. Нехай куди запровторить так, щоб тільки миші та пацюки про те знали. Гул. Арт.
Здава́тися, здаю́ся, -є́шся, сов. в. зда́тися, зда́мся, здаси́ся, гл. 1) Сдаваться, сдаться, поддаваться, поддаться, уступать, уступить. Ти дівчино, ти подобна, не здавайся на підмову, будеш добра. 2) Полагаться, положиться на. Та на волю Божу здайся. Ти по сім боці, я по тім боці, передайся до мене, ти чорнява, кучерява, не здавайся на мене. Я оце здався на мого Форнагія, чи не налагодить він того діла. 3) Ссылаться, сослаться. Здався циган на свої діти. Що сьому правда, — здаюсь на людей. 4) Казаться, показаться. Ой здається, моя мила, иншого кохаєш. Ой здається, моє серце, що ти мальована. 5) Годиться, пригодиться, быть нужнымъ. Про що мені здались нікчемні руки? Нащо він мені здався? Що я вам на сміх здався, чи що?.
Повипрядати, -да́ю, -єш, гл. Выпрясть (во множествѣ).
Погодуватися, -ду́юся, -єшся, гл. Покормиться, поѣсть.
Солодятко, -ка, с. Милый, любезный. Сюда мі ся, товаришу, мило подивити, відки буде солодятко волики гонити.
Сположити, -жу, -жиш, гл. — на руки кому. Возложить на кого, поручить кому. Там були такі коні, що ними тільки гній вивозять, — так йому сположили на руки їх чистити.
Стовкмачити, -чу, -чиш, гл. = стокмачити.
Судома, -ми, ж. Судорога, корчь.
Сурмач, -ча, м. Трубачъ. Господарь колись був у охочих козаках у Шрама сурмачем.
