Викрасти, -ся. Cм. викрадати, -ся.
Дари́ти, -рю́, -риш, гл. = Дарувати 1 и 2.
Кінчати, -ча́ю, -єш, с. в. кінчи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Оканчивать, кончать, кончить. Кінчаючи своє слово до шановного читця, повинен додать... У роскоші кінчають вік щасливий. 2) Добивать. Розійшлися гайдамаки... з ножем у халяві жидів кінчать. Було тобі жидів кінчать, ляшків не займати.
Лясавці́, -ців, м. мн. = ласочка 2.
Навідворі́т нар. 1) Обратно. 2) — сказа́ти. Возразить.
Натикати I, -ка́ю, -єш, сов. в. наткати, -тчу, -тче́ш, гл.
1) Только въ с. в.: наткать извѣстное количество.
2) Ткацкимъ способомъ дѣлать, сдѣлать узоры на ткани. Натикати квітки.
Плигнути, -гну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ плигати. Прыгнуть.
Повивертати, -та́ю, -єш, гл.
1) Опрокинуть (многое), опрокидывая вылить или выбросить. Страву повивертав, посуду побив. Глечики повивертала. Предки наші славні в склепах спочивали, а тепер їх гайдамаки з трун повивертали.
2) Выворотить, вывернуть наизнанку. Кожухи повивертали.
3) Выставить, выпятить, выворотить. Пішов бідний брат до волів, а вони лежать, боки повивертали.
Попанувати, -ну́ю, -єш, гл. 1) Погосподствовать, поцарствовать, побыть бариномъ. І над нашим ще народом ще хоть трохи попануй. Як би тобі довелося в нас попанувати. 2) Поблагопріятствовать, подѣйствовать. Тепер весна попанувала на ярину.
Постривати, -ва́ю, -єш, гл. Подождать, погодить. З якої речі? Постривайте! Озвався сивий дід. Постривай бо, не сунься поперед батька в пекло.
