Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підрунюватися

Підрунюватися, -нююся, -єшся, сов. в. підру́нитися, -нюся, -нишся, гл. Подростать, подрости молодой шерсти подъ старою. Конст. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 177.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДРУНЮВАТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДРУНЮВАТИСЯ"
Батура, -ри, ж. Большой кнутъ, кнутище, плеть. Звелів кучерові стьобонути цигана батурою. Чуб. II. 583. Убивав ти мене та й батурою, називав ти мене волоцюгою. Н. п.
Викривлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. викривитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Искривляться, искривиться. 2) Кривляться, гримасничать.
Зво́нпити, -плю, -пиш, гл. Оробѣть, пасть духомъ, смутиться, потерять надежду. Пандар погибель бачив брата, злякався, звомпив, замішавсь. Котл. Ен. V. 73. Не звомпив же й січовик, на п'ядь не одступив і сміло дивиться чоловікові в вічі. Стор. МПр. 10. Всюди про козацьке щастє звонпили. К. ЦН. 277.
Клебан, -на, м. = клебаня. Угор.
Купало, -ла, м. 1) Ночь съ 23 на 24 іюня, обрядъ празднованія, совершаемаго въ эту ночь сельской молодежью. Чуб. III. 193. Сьогодня Купала, а завтра Івана. Чуб. III. 205. Иногда такъ называется мѣсто празднованія: На купалі огонь горить. Чуб. III. 221. 2) Чучело, употребляемое во время этого празднованія. Чуб. III. 194. 3) Дѣвушка, которая во время празднованія, при обрядѣ гаданія, раздаетъ цвѣты. Чуб. III. 195. 4) Употребленное въ среднемъ родѣ и какъ собирательное, обозначаетъ лицъ, участвующихъ въ этомъ празднествѣ. Сходилось купало із дому до дому. Чуб. III. 209. Ум. купа(й)лочкоЧас нам, дівчатка, з купайлочка додому. Чуб. III. 209.
Оборонити, -ся. Cм. обороняти, -ся.  
Округлянка, -ки, ж. Порода круглыхъ сливъ. Вх. Уг. 255.
Плювачка, -ки, об. 1) Ум. отъ плювака. 2) Плевальница. Желех.
Погрімати, -ма́ю, -єш, сов. в. погрімати, -маю, -єш, гл. 1) Став грім погрімати, стала чорна хмара наступати. КС. 1884. І. 32. Вже переходить гроза, — ще трохи погріма та й затихне. Харьк. 2) Гремѣть, погремѣть, громыхать, погромыхать, стучать, постукивать, постучать. Із разних пищаль погрімали, Хмелниченка гетьманом поздоровляли. Мет. 398. Отав козак конівкою по мосту добре погрімати. ЗОЮР. І. 205. 3) Только сов. в. Покричать, накричать на кого. Пан економ погрімав і вийшов. МВ. І. 132. А щоб оттам росердиться, погрімать — на наймита, або так на кого — ніхто і не чув ніколи. Сим. 228.
Пруз пред. = проз. Тягти пруз вікно. Рудч. Ск. І. 172.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІДРУНЮВАТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.