Виторочувати, -чую, -єш, сов. в. виторочити, -чу, -чиш, гл.
1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани)
2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю.
Запізва́ти, -зву́, -веш, гл. Привлечь къ суду. Запізвав мене Степан.
Засо́ватися, -ваюся, -єшся, гл. Засоваться, задвигаться. Стара засовалася на місті, мов її що вкусило.
Змучити, -чу, -чиш, гл. Измучить.
Мару́дність, -ности, ж. Копотливость, мѣшкотность.
Можновла́дний, -а, -е. Могущественный. Як можновладний пан запанував.
Носаль, -ля, м.
1) = носай.
2) Молотокъ съ длиннымъ концомъ.
Роскурювати, -рюю, -єш, сов. в. роскури́ти, -рю, -риш, гл. Раскуривать, раскурить. Я йому роскурила (люльку) і падала.
Фолюш, -ша, м., также и во мн. ч.: фо́люші. = хвалюші = валюша.
Цурання, -ня, с. Отреченіе, удаленіе.
