Білувати, -лую, -єш, гл. 1) Снимать кожу съ убитаго животнаго. Наймит козла.... білував. Зарізав чоловік ягня, тілко шо зібравсь білувати. 2) Бѣлить (стѣну). Ми ще хати не білували, тільки посіркували.
Густиня́, -ні́, ж. Густота.
Зани́зування, -ня, с. Способъ вышиванья, при которомъ нитка продѣвается сквозь полотно постоянно въ одномъ направленіи и узоръ получается съ обѣихъ сторонъ ткани.
Ми́мика, -ки, ж. Мимика. Тульчинський тим часом говорить Катрусі мимикою про любощі.
Моро́зуватий, -а, -е. Серебристый (цвѣтъ).
Моска́льство, -ва, с. 1) соб. отъ москаль. 2) Обрусѣлость. Українську натуру я добре знаю. Все се москальство лежить на їх, як на волу сідло.
Похнюпий, -а, -е. Опустившій голову, угрюмый.
Пупер, -пра, м. = пупець 3. Ум. пуприк.
Розмінятися, -ня́юся, -єшся, гл. Возвратить другъ другу обратно вещи, которыми раньше помѣнялись. Поміняймось!... Я візьму твоє, а ти моє; а у год і розміняємось на сім самім місті.
Строщити, -щу́, -щи́ш, гл.
1) Растрощить. Строщити на дрізочки. Ой я тую червону калину строщу і зламаю.
2) Сожрать, съѣсть съ жадностью. Всі строщили сухарі.
