Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пуп'янок

Пуп'янок, -нка, м. 1) Бутонъ; почка. Квітки роскручували свої пуп'яночки. Левиц. ПЙО. І. 500. 2) Завязь огуречныхъ растеній. Сквир. у. Маленькій огурчикъ. Дам тобі угірок і пуп'янок. Ном. № 566. З) з пуп'янку. Сызмала. Він і з пуп'янку такий був: ще років п'ять йому було, то все по сусідських городах крав. Волын. г. Ум. пуп'яночок. Нехай я собі огірочка-пуп'яночка знайду. Ном. № 566.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 500.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУП'ЯНОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУП'ЯНОК"
Безверхий, -а, -е. 1) Не имѣющій вершины. 2) Не имѣющій крыши. Тяжко матір покидати у безверхій хаті. Шевч. 3) О зданіи: не имѣющій трубы. Аф.
Гуня́вий, -а, -е = Гугнявий.
Збу́ти, -ся. Cм. збувати, -ся.
Зго́дом нар. Спустя нѣкоторое время, погодя. Коли трохи згодом дзвонок — дзелень! дзелень! Рудч. Ск. I. 76.
Ме́рча, -чи, мерчачка, -ки, ж. = мжа. Желех. Вх. Зн. 35.
Намекета́ти, -кечу́, -чеш, гл. Накричать по-козьи.
Отуха, -хи, ж. Ободреніе, утѣшеніе. Тільки його й отухи, що вип'є. Козел. у. Слов. Д. Эварн.
Пихати, -ха́ю, -єш, гл. = піхати. Най буде бабці пихано, а дідові мелено. Чуб. І. 261.
Риговина, -ни, ж. Блевотина. Лохв. у.
Спільжити, -жу, -жиш, гл. Ослабить. Мусить долішний обруч підбити угору, аби трохи спільжити — звільнити доґи та тоді забити дно у затір. Шух. І. 250.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПУП'ЯНОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.