Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пурхати

Пурхати, -хаю, -єш, сов. в. пу́рхнути, -ну, -неш, гл. Порхать, порхнуть. Левиц. Пов. 176. Якась пташка пролетіла.... Я за нею, — вона й пурхне. Г. Барв. 352. Я пурхнула у хату. О. 1862. X. 9.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 500.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУРХАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУРХАТИ"
Великогрішниця, -ці, ж. Большая грѣшница. Замолоду ся жінка великогрішниця була: дитину свою занапастила. Зміев. у.
Гуча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Звучать, шумѣть, гудѣть. Порожня бочка гучить, а повна мовчить. Ном. № 1474. Через гору високую тихий вітер гучить. Гол. IV. 515. Вода гучить. МВ. (О. 1862. ІІІ. 77). Гучить з гармат стріляння людожерне. К. ЦН. 268. 2) Кричать. Вх. Зн. 12. 3) = Сварити. Вх. Зн. 39.
Двійловий, -а, -е. Относящійся къ двійлу.
Нажира́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. наже́ртися, -ру́ся, -ре́шся, гл. Нажираться, нажраться. Ніяк не нажереться. Н. Вол. у.
Пообжинатися, -наємося, -єтеся, гл. Окончить жатву (о многихъ).
Поодп.. Cм. повідп..
Починити, -ню́, -ниш, гл. Сдѣлать. Да що будем робити, що ми починимо? Лукаш. 30. Отаке то йому вража вдова починила. Федьк.
Поштурмувати, -му́ю, -єш, гл. Поштурмовать.
Прикочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. прикоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Прикатываться, прикатиться. Прикотивсь до дверей. Рудч. Ск. І. 93.
Розвідати, -ся. Cм. розвідувати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПУРХАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.