Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пустопаш

Пустопаш нар. Безъ пастуха. Камен. у. Ходять коні пустопаш. Камен. у. Тоді вони коней пустопаш попускали. АД. І. 118. В полі вже тілько стерні жовтіли та рябіли гуси, а де-де й худобина ходила пустопаш. Св. Л. 63.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 501.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУСТОПАШ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУСТОПАШ"
Базала, -ли, об. Мямля, неповоротливый. Пирят. у. Слов. Д. Эварн.
Гарцівниця, -ці, ж. 1) Шалунья. На всю губу гарцівниця в людях і в господі. Мкр. ІІ. 30. 2) Плясунья.
Заме́кати, -каю, -єш, гл. Заблеять.
Підмазування, -ня, с. Подмазываніе. Мир. Пов. II. 56.
Покотистий, -а, -е. О дорогѣ: укатанный. Покотиста дорога. Черк. у.
Порохніти, -ні́ю, -єш, гл. = порохнавіти.
Пошморгатися, -гаюся, -єшся, гл. Подергаться (о веревкѣ, напр.).
Ріжнатий, -а, -е. ріжнаті, сани. Дровни. Конст. у.
Сотник, -ка Сотникъ. Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник. Ном., Ум. сотничок.
Фуряти, -ряю, -єш, гл. = шпурити. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПУСТОПАШ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.