Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

когутій

Когутій, -я, -є. = когутячий. Вх. Лем. 426.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 262.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОГУТІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОГУТІЙ"
Брезкнути, -ну, -неш, гл. Брюзгнуть.
Вавонька, -ки
Коцурник, -ка, м. Раст. Котовникъ, будра, Glechoma hederacea. Вх. Уг. 246.
Лу́павка, -ки, ж. Зазубрина (на косѣ). Лубен. у.
На́гибка, -ки, ж. Находка.
Настромити, -ся. Cм. настромлювати, -ся.
Ок пред. = ік. Мил. 180. Коли ж вас, моя матінко, в гості дожидать? Чи вас ок Різдву, чи вас ок Великодню, чи вас ок святій неділонці. Мил. 196. Прибудь, прибудь, мій батенько, тепер ок мені. Мил. 112.
Підмолодь, -ді, ж. Молодь, пивныя дрожжи.
Поклонець, -нця, м. = поклін. Сирітка кинулась до ніг, поклонці тричі положила. Мкр. Г. 35.
Сторчити, -чу́, -чи́ш, гл. Ставить ребромъ, стоймя. Сторчить скибу плуг. Cм. сторчувати, сторцювати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОГУТІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.