Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

блукати

Блукати, -ся, -каю, -ся, -єш, -ся, гл. Блуждать, скитаться, ходить безъ цѣли. Рудч. Чп. 236.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 76.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛУКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛУКАТИ"
Безлюдень, -дня, м. = безлюдько.
Бубух! меж. = бебех! преимущ. дѣтское. О. 1861. VIII. 8. Коли ж зміюка бубух! аж земля затряслась. ЗОЮР. II. 30.
Відчепляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відчепити, -плю, -пиш, гл. Отцѣплять, отцѣпить.
Двіро́к, -рка́, м. Ум. отъ двір.
Дима́рик, -ка, дима́ричок, -чка, м. Ум. отъ димарь.
Дої́жний, -а, -е. Сытный.
Желіпа́ння, -ня, с. 1) Медленная ѣда. 2) Крикъ, оранье.
Напуча́ти, -ча́ю, -єш и напучувати, -чую, -єш, сов. в. напути́ти, -пучу, -тиш, гл. Указывать, указать путь, надоумливать, надоумить. Хиба я напучав їх красти? Сами зробили, а на мене клеплють. Новомоск. у. Я тебе розважала, напучала, як рідна мати. Г. Барв. 246. Тепер я тебе напучу, як помиритися з жінкою. Г. Барв. 343. Мабуть нечистий напутив його. К. ЧР. 29.
Сапувальник, -ка, м. = сапальник. Лохв. у.
Уписати, -ся. Cм. уписувати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЛУКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.