Бичувати, -чую, -єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ.
Бусурменщина, -ни, ж. Коли ж ми тії бусурманщини лякалися?
Видрати, -деру, -реш, гл. = видерти.
Йори, -рів, м. мн. Названіе буквы Ы (въ Галиціи).
Кубок, -бка, м.
1) Кубокъ. Медом частували з золотого кубка. Що з тих кубків, як повні сліз?
2) — на по́рох. Пороховница для храненія мелкаго пороху, употребляемаго для подсыпки на полку ружья. Ум. кубочок. Стоїть вода у кубочку, — коли хоч, напийся. Ой десь же ти, козаченьку, з кубочка вмивався.
Нахмурний, -а, -е. Пасмурный, сумрачный. І проясни чоло нахмурне.
Позамотувати, -тую, -єш, гл. Замотать (многихъ). Позамотував руки у вірьовки.
Промежка, -ки, ж. Промежутокъ, промежуточное разстояніе. Промежка між кроквами дуже широка, — се недобре, як крокви рідко стоять.
Скребтати, -бчу, -чеш, гл. = скребти. Сирота сироту скребче, щоб було животу легче.
Стовпитися, мося, -теся, гл. Столпиться. Козаки стовпились коло столу і роти пороззівляли.
