Брьохнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брьохати. 1) Упасть, шлепнуться. Так і брьохнув у воду. Об землю брьохнув, засовав ногами і пропав. 2) Швырнуть, оросить, ударивъ обо что. Брьохнув оберемок об землю.
Видимати, -маю, -єш, сов. в. видути, -дму, -меш, гл. Выдувать, выдуть. Тії дудочки видимають із скла бульбашку.
Затру́д, -ду, м. Трудъ, усиліе. Шкода, мамо, затруду твого: не найдеш ти віночка мого.
Клець, -ця, м. Чурбанъ, обрубокъ столба. и Ум. клецьок.
Краєвий, -а, -е. Мѣстный. Широко роскидав він вісти про краєве духовенство.
Крамплювати, -люю, -єш, гл. Чесать шерсть чесальными щетками, крампля́ми.
Облій, -ло́ю, м. Протаявшій, покрытый водою снѣгъ.
Полоник, -ка, м.
1) Разливная ложка, большая ложка. Замішався, як полоник межи ложками.
2) Головастикъ.
Пошморг, -гу, м. 1) Дерганіе, подергиваніе. Цей кінь має пошморг у ліворуч. 2) Царапина, ссадина. Борюкались, та й поробили один одному знаки: я побачив у його на виду і на тілі пошморги. 3) Слѣды полозьевъ на дорогѣ. А шо, як там дорога? — Та єсть тільки пошморги, а доброї ще нема.
Тяжкорукий, -а, -е. Съ тяжелой рукой.
