Відкудовчити, -чу, -чиш, гл. Поколотить. Опісля насилу люде виволокли з кімнати, так він його відкудовчив.
Запозива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Разорить тяжбами.
Засвічувати, -чую, -єш, сов. в. засвіти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Зажигать, зажечь. Засвічу я свічку, перебреду річку до моєї миленької хоть на одну нічку. 2) Только сов. в. Засвѣтить, засіять. Колись і в наше віконце засвітить сонце. Місяць у віконечко засвітить. Засвіти, Боже, з раю нашому короваю, щоб було виднесенько краяти дрібнесенько. аж зірни́ці засвітили. Искры изъ глазъ посыпались. 3) ті́лом засвіти́ти. Показать голое тѣло. воло́ссям засвіти́ти. Открыть волоса (о замужней женщинѣ).
Зорвати, -рву, -рвеш, гл. = зірвати, -ся. Що маковку зорву — друга буде, а матінка умре, — я й загину. Як з гіллі зорвався.
Пливушки, -шок, ж. мн. Въ загадкѣ: сани. Пливуть пливушки, позадирали угору вушки.
Понавертати, -та́ю, -єш, гл. То же, что и навернути, но во множествѣ. Звозив хліб, поставив на току: оттакі скирти понавертав.
Придумати Cм. придумувати.
Склик, -ку, ж. Созывъ.
Спина, -ни, ж. Спина. Кров дзюркотить, булькотить з спини. Ум. спинка, спи́ночка.
Таїнство, -ва, с. Таинство. Таїнство странноє і в Віфліємі чудо явноє. Колядка.
