Викорінюватися, -нююся, -єшся, сов. в. викоренитися, -нюся, -нишся, гл. 1) Искореняться, искорениться, пропасть, исчезнуть. Рід твій викорениться. 2) ? Викорениться, як в'яла риба. Воно, сердешне, висохло і викоренилось, одні тільки хрящі зостались.
Відбріхуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. відбрехатися, -шуся, -шешся, гл. Отдѣлываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться изъ бѣды ложью. Прийшовши додому, тяжко їй було відбріхуватись перед матір'ю, що не принесла ягідок; бо зроду не брехавши ні в чім, не знала як і викрутитись. Брехнею не відбрешешся.
Глушня, -ні, ж. Глушь. Там така глушня, аж сумно; туди й люди не їздять.
Ламанина, -ни, ж. Ревматизмъ, простудная ломота.
Обважніти, -ні́ю, -єш, гл. Отяжелѣть. І ноги й руки так обважніли, що й лихо.
Проглядати, -да́ю, -єш, сов. в. проглянути, -ну, -неш, гл.
1) Проникать, проникнуть взглядомъ; охватывать, охватить взглядомъ. Ой гаю ж, мій гаю, густий не прогляну. Поле ж моє широкоє! Не могла м тя проглянути чорненькими оченьками.
2) Проглядывать, проглянуть, виднѣться. А між ними і землячки де-де проглядають.
3) Только сов. в. Повидать. Піти у Почаїв світа проглянути.
Сволоківщина, -ни, ж. Угощеніе работавшимъ, при встаскиваніи на хату матицы.
Спотикайло, -ла, м. 1) Спотыкающійся. 2) = спотикач. Варенуха, спотикайло, сахарна палянка.
Струнка, -ки, ж. 1) Ум. отъ струна. 2) Отгороженное мѣсто въ овечьемъ хлѣвѣ, гдѣ производится доеніе матокъ. Устройство: два столба —пвлюхи, на нихъ сверху крыша — повірхник, посрединѣ горизонтально отъ одного столба до другого — побе́дрина, къ ней прибиты вертикально стоящія до́шки, на которыя опираются спины доящихъ, передъ каждой доской — сіде́ць — толстый столбикъ для сидѣнья.
Хвалювати, -люю, -єш, гл. Перетирать, переминать толченое конопляное сѣмя передъ выжиманіемъ изъ него масла.
