Басувати, -сую, -єш, гл.
1) О лошади: рѣзвиться, подыматься на дыбы, скакать, идти въ галопъ. Кінь басує... от-от річку, от-от перескочить.
2) = мурчати. Кіт басує.
3) — кому. Поддакивать кому, подольщаться къ кому.
Божечко, -ка, м. = боженько.
Відсочитися, -чуся, -чишся, гл. Отстать отъ знакомыхъ, раззнакомиться.
Забо́вкати, -каю, -єш, гл. Начать звонить.
Зару́ти, -ру́ю, -єш, гл. Заревѣть? Заруй, туре, буйний туре, буковинський туре!
Зи́кати, -каю, -єш, сов. в. зикнути, -ну, -неш, гл. Кричать, вскрикнуть. Дядько не схотів — ще став зикати на його. Як не крикне, як не зикне. Реве, лютує Византія, руками берег достає; достала, зикнула, встає.
Мурашко́вина, -ни, ж. Муравейникъ.
Пообворожувати, -жую, -єш, гл. Обворожить, очаровать (многихъ).
Пропанькатися, -каюся, -єшся, гл. Проняньчиться, проухаживать, провозиться.
Уміщати, -щаю, -єш, сов. в. умістити, -щу, -стиш, гл. Помѣщать, помѣстить. Не вмістити тобі в серці пової науки.
