Добри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Задабривать. А вона вже і всміхається до його і стравою що найкращою його добрить, так ні! сидить, насупившись, мов той сич. 2) Хвалить. Тільки й добрить, що той світ, ніби вже в сьому світові нема ні добра, ні краси. 3) Удобрять. Ні вже, коли ґрунт пісковитий, то хоч чим, мовляв, добри, а хліба не їстимеш.
Загоро́жа, -жі, ж. = загоро́да 1. Задумали та снітинці город городити, щоб нікуди литвяківцям гуляти ходити. Не поможе, милий Боже, ваша загорожа.
Зами́мрити, -рю, -риш, гл. Забормотать. Замимрив тихим голосом.
Йоломчик, -ка, м. Мерлушковая шапка съ нѣсколько заостреннымъ верхомъ, загибаемымъ внутрь.
Ланча, -чі, ж. Копье, пика. Крівавую ланчу по хаті носили.
На́гибка, -ки, ж. Находка.
Пеленувати, -ну́ю, -єш, гл. Пеленать. Годувала, пеленувала, ніченьки не досипала.
Снуватися, -нуюся, -єшся, гл.
1) Сноваться, дѣлаться основѣ.
2) Ходить сюда и туда. Снуюся по хаті, тиняюсь.
3) Болтаться. Пояс так і снується коло неї.
4) Мерещиться, вертѣться. Снується мі перед очі, як вдень, так і вночі. Біле личко, чорні брови на душі снується.
Спорожніти, -ні́ю, -єш, гл. Опустѣть. Млин молов, під льодом спорожніло, то й гуготить, як їдеш.
Чиненник, -ка, м. Столбовая дорога.
