Воркотун, -на, м. Ворчунъ.
Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Руками гомоніти. Шутливо: писать. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Гомоніла Україна. Широкий Дніпр не гомонить. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей.
Дертя́ний, -а, -е. Изъ дерт'и.
Криття, -тя́, с. Покровъ, верхъ платья. Не знаю, що в криття, що в рукава.
Мальо́вка, -ки, ж. Раскрашиваніе, разрисовываніе.
Мо́лод, -ду, м. Молодость. Только въ выраж. з первого молоду. Въ ранней молодости. Старий мій ще з первого молоду та був такий, що як скаже слово, або два, то так уже й буде.
Поцокотати, -чу́, -чеш и поцокоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл.
1) Постучать.
2) Пострекотать.
3) Быстро поговорить.
Росклинки, -ків, м. мн. Украшенные рѣзьбой верхніе концы столбовъ по обѣимъ сторонамъ дверець, ведущихъ на крыльцо.
Талановито нар. Даровито, талантливо.
Уїлий, -а, -е. = уїдливий.
