Добро́, -ра́, с. 1) Добро, благо. Лихо не без добра. Добра твого (Боже) язик переказати не може. За мов добро — штовх мене в ребро. 2) Имущество. Заснув він смачно так, як сплять всі добрі люде, що щиро стережуть добра своїх панів. Стали пани-ляха спосіб прибірати: од козацьких, од мужицьких комір ключі одбірати, над козацьким, над мужицьким добром господарувати. мн. До́бра. Имѣнія. Не має привлащати добр військових. Не осягли мої варязькі добра князькі підлизи. 3) Довольство. Ой мандрував молодий козак та мандрував зтиха: він не з добра, не з роскошів, а з великого лиха. В добрі ся не чує. З те́бе добра́ не бу́де. Изъ тебя ничего хорошаго, порядочнаго не выйдетъ. Ой казали мені люде, що добра з тебе не буде.
Дубони́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = ду́бкати.
Заї́куватий, -а, -е. Заикливый.
За́місць, замісь. Cм. замісто.
Заправля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. запра́вити, -влю, -виш, гл. 1) Приправлять, приправить. Заправляла борщ олією. Медову кипучу силу словом заправляє. запра́влена горі́лка. Водка, приготовленная съ кореньями, травами и пр. Прибудь же, мій милий, в неділю уранці, — заправлю горілки в кришталевій пляшці. 2) Запрашивать, запросить, продавая. Заправив як за батька. 3) Дрессировать, выдрессировать, пріучать, пріучить, упражнять. Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови. 4) Заряжать, зарядить, приготовлять, приготовить къ стрѣльбѣ. Стрілочки струже да в лучок кладе, а з лучка бере да й заправляє. Старший брат кониченька сідлає, а підстарший ружжо заправляє, хотять тую зозуленьку вбити. 5) Задѣлывать, задѣлать. І ворота того саду кіллями заправив. 6) Вставлять, вставить. Викрутив діяменти і заправив зо скла другі. 7) — но́су. Точить, отточить косу.
Очіпок, -пка, м. Головной уборъ замужней женщины — вродѣ чепчика. Знаю, що в Хіврі нема очіпка. Ум. очіпочок.
Підгірля, -ля, с. = підгорля.
Прилюбити, -ся. Cм. прилюбляти, -ся.
Удівонька, удівочка, -ки, ж. Ум. отъ удова. Вдовушка.
Цоб меж. = соб.
