Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прибілий

Прибілий, -а, -е. Бѣловатый. Вх. Зн. 55.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 406.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИБІЛИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИБІЛИЙ"
Бабако́вий, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ сурку; сурковый.
Гірочок, -чка, м. Ум. отъ гірок.
Копито, -та, с. Копыто. Вороний коню, чом води не п'єш, копитами сиру землю б'єш? Н. п. Ум. копитце.
Кулеба, -би, ж. Густой переваренный куліш. Мнж. 183.
Осушити, -ся. Cм. осушувати, -ся.
Сас, -са, м. Насѣк. прусакъ. Вх. Пч. 1. 5.
Склеюватися, склеююся, -єшся, сов. в. склеїтися, склеюся, -їшся, гл. Склеиваться, склеиться.
Ступачок, -чка, м. Ум. отъ ступав.
Титарня, -ні, ж. Столикъ, гдѣ продаютъ церковныя свѣчи, кладовая церковнаго старосты. Я до титарні протіснився, на п'ять рублів свічок купив. Алв. 100.
Чекуша, -ші, ж. Родъ деревяннаго молотка, которымъ бьютъ рыбу, бьющуюся на крючкѣ. МУЕ. І. 41, (Добруджа).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИБІЛИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.