Воля, -лі, ж.
1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. волею зробити. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося.
2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. В своїй ха ті своя правда і сила, і воля.
3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. в свою волю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. про мою волю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. чинити чию волю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. чинити свою волю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. уволити, учинити волю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Ум. воленька.
Ворушня, -ні, ж. Суматоха, волненіе (толпы).
Дармої́жниця, -ці, ж. = Дармоїдка.
Дзи́ґличок, -чка, м. Ум. отъ дзиґлик.
Зненавидіти, -джу, -диш, гл. Возненавидѣть. Мати сина та оженила, молоду невістку та зненавиділа.
Пачка, -ки, ж. Пачка, кипа, тюкъ. Біда тому пачкарові, що він пачки перевозить, бо му комар в ухо бренить: покинь пачки, бо затнеш.
Позануздувати, -дую, -єш, гл. Зануздать (многихъ). Позануздуй обох коней.
Укрівля, -лі, ж.
1) Покрывало, покрышка.
2) Покрываніе (крыши).
Хаба, -би, ж. = хабета.
Хомевка, -ки, ж. = хомівка.
