Доте́пність, -ности, ж. Способность, дарованіе. Так даремне потратив свої сили чоловік з наукою, з щирою охотою, та й не не без дотепности. Не було дотепности самому додуматись.
Коротконогий, -а, -е. Съ короткими ногами.
Повимазувати, -зую, -єш, гл. Вымазать (во множ.). У юхтових чоботях... та так повимазуваних, що дьоготь так з них і тече.
Повсяденщина, -ни, ж. Обыденность. Сходили з громохмарньої гори у юдоль повсяденщини.
Пожидовіти, -вію, -єш, гл. Ожидовиться, усвоить себѣ еврейскія замашки и пр.
Поз'їдати, -да́ю, -єш, гл. 1) Съѣсть (верхній слой, вершокъ у растенія) (во множествѣ). Вона в нас як кішка: сметанку з глечиків поз'їдає, вершечки поспиває. Корова вскочила у садок і поз'їдала щепи молоденькі. 2) Разъѣсть. Кайдани руки-ноги поз'їдали.
Попереводити, -джу, -диш, гл. То-же, что и перевести, но во множествѣ.
Поцтивий, -а, -е. = почтивий. Жиймо як поцтиві люде.
Ректи, -речу, -чеш, гл. Говорить, сказывать. Добре речеш, тільки в громаду не беруть.
Упоряджувати, -джую, -єш, сов. в. упорядити, -джу, -диш, гл. Устраивать, устроить. Впоряди так, щоб ти мене на шиї возив.
