Души́ти, -шу, -шиш, гл. 1) Душить, давить. 2) Давить, жать. Взяла за маленький палець та й душить його помаленьку. 3) Давить, притѣснять. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди (на Запоріжжа) втікав щонайкращий люд з городів. 4) души́ти копійчи́ну. Беречь деньги, скупиться. Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину.
Лови́тва, -ви, ж. Ловля. На ловитву з багачами засів потай миру.
Мо́жний, -а, -е. 1) Могущественный, сильный. Можний панонько. Між иншим злом, яке чинили тоді можні люде, закопували вони межі. 2) Богатый. 3) = можливий. се можна, не мо́жна річ. Это возможно, невозможно.
Навздогі́нці нар. = навздогін. Навздогінці не націлуваться.
Невдержка, -ки, ж. Невозможность выдержать, удержаться. Вони давай на мене кричать; я бачу, що вже невдержка, та й давай тікать.
Перекупство, -ва, с. Продажность. Перекупство ледаче.
Перцювати, -цю́ю, -єш, гл.
1) Очень энергично что либо дѣлать, чего либо требовать. А він по тій ріллі з конякою перцює, біга. Вже не даремне батько так перцювали, щоб її (подушку) покласти їм у голови. Та ну бо! й почне з-за Ядама гнути. Росказав би мерщій, що там, та й край, — перцює стара.
2) Дѣлать строгій выговоръ, ругать.
Спризба, спри́зьба, -би, ж. = приспа. На спризьбі сидить.
Стидкий, -а, -е. Заставляющій себя стыдиться, постыдный. Де ся взяв татарин, стидкий, бридкий, поганий. Сидить стидка з своім милим, да ще й обнялася.
Сходити 2, -джу, -диш, гл.
1) Исходить. Ой за яром брала я льон, всю долину сходила.
2) Пройти, перейти, сходить. Коли б же ви, воронії коні, а походу не сходили.
3) Одѣться во что, износить что. Добра такого, не знає в чому й сходити. Чи тобі в мене нічого спити, чи нічого зїсти, чи ні в чім хороше сходити. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує, бо я й того не сходила, під явором загубила.
