Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прочинятися

Прочинятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. причини́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Пріотворяться, пріотвориться. Ворота причинились туди, де сплять святі печерники. К. Дз. 156.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 490.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОЧИНЯТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОЧИНЯТИСЯ"
Відвістити, -віщу, -стиш, гл. Послать вѣсть, извѣстіе въ отвѣтъ, отвѣтить. ЗОЮР. I. 246. Громада одвістила..., що Микола добра людина. О. 1861. ѴІІІ. 24. Ні, — одвістив. МВ. (О. 1862. I. 76).
Ганьбитися, -блюся, -бишся, гл. 1) Быть порицаему, хулиму, порицаться, хулиться. 2) Стыдиться. Угор.
Замахови́й, -а́, -е́ Маховой. Для ліпшого замаху всаджене на кінець колодки замахове́ колесо. МУЕ. III. 15.
Ковбасяник, -ка, м. = ковбасник. Вх. Зн. 26.
Назара́нці нар. Ha разсвѣтѣ.
Перстник, -ка, пе́рстничок, -чка, м. Ум. отъ перстень.
Поперериватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. То-же, что и перерватися но во множествѣ.
Продмухнути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ продмухати.
Проповзти, -зу́, -зе́ш, гл. Проползти.
Чтити, чту, чтиш, гл. 1) = шанувати 1. Та мене не чти, а святі икони почти. Лебед. у. 2) Величать. Як тепер тя звати, як тепер тя чтити. Гол.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРОЧИНЯТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.