Волочити, -чу, -чиш, гл.
1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Копиці волочив.
2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать.
3) Бороновать (послѣ посѣва). Посіяв і волочить. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити.
Гарфа, -фи, ж. Арфа. По під ворітьми в гарфу грав.
До́плив, -ву, м. Притокъ.
До́щик, -ка, до́щичок, -чка, м. Ум. отъ дощ.
За́хищ, -щі, ж. = захист і. У въ хатѣ безъ сѣней: родъ шалаша изъ камыша или соломы, — временно замѣняетъ сѣни.
Ниньки нар. = нині. Ниньки живеш, а завтра гниєш.
Охвостуватий, -а, -е. О бревнѣ, жерди, палкѣ: съ одного конца потоньше, чѣмъ съ другого. Кажуть, товсті крокви, а вони з одного кінця товщі, а з другого тонші — охвостуваті.
Перепелястий, -а, -е. Имѣющій цвѣтъ перепела, сѣрый.
Переплата, -ти, ж. Переплата. Ум. переплатка.
Тижнювати, -ню́ю, -єш, гл. Проводить недѣлю, быть гдѣ либо всю недѣлю. Перевій жито сьогодня, а то тижнюватиме на току.
