Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прощання

Прощання, -ня, с. Прощаніе, разлука. Плаксивее з синком прощання. Котл. Ен. V. 62. На прощанні випросила Маруся в Василя сватаний платок. Кв.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 492.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОЩАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОЩАННЯ"
Брусячча, -ча, с. соб. увел. отъ брусся.
Грімки́й, -а́, -е́. 1) Звучный, громкій. Грімкії рушниці. ЗОЮР. І. 136. 2) Громко говорящій. Грімкий чоловік. Черк. у. 3) Громовой, обильный громомъ, грозный. Грімке літо. Н. Вол. у.
Заміси́ти, -шу́, -сиш, гл. Замѣсить. Замісила яйцем борошно. Рудч. Ск. II. 2. Сватай, синку, і людей питай, чи діжу замісить. Мет. 238.
Квікати, -каю, -єш однокр. в. квікнути, -кну, -неш,, гл. Визжать (о свиньяхъ). Мудрість Грицькова свиней ізлякала — хрукнули, квікнули, далі з лігва драла. Март. Cм. кувікати.
Мо́вка, -ки, ж. Ум. отъ мо́ва.
Перемірати, -раю, -єш, гл. Умирать. Хто перебірає, той голодом перемірив. Ном. № 12165.
Пішак, -ка, м. 1) = піхурка. Угор. Вх. Зн. 49. 2) Пѣшій работникъ. О. 1862. IV. 93. 3) Пѣхотинецъ. К. Досв. 9.
Позасмикувати, -кую, -єш, гл. Задергать (многихъ).
Попереинакшувати, -шую, -єш, гл. Сдѣлать иначе, измѣнить (во множествѣ).
Пороспікати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и роспекти́, но во множествѣ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРОЩАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.