Веснянка, -ки, ж.
1) Весенняя пѣсня. веснянки поются исключительно ранней весной и исключительно молодежью.
2) Весенняя нимфа. Весняночка-паняночка десь у садочку шиє сорочку.
3) мн. Веснушки. Ластівко, ластівко! на тобі веснянки, дай мені білянки.
Відгадувати, -дую, -єш, сов. в. відгадати, -даю, -єш, гл. 1) Отгадывать, отгадать. Біла рілля, а чорне насіння: хто вміє — посіє, хто зна — й одгада. Бабусенько да голубонько, відгадай мені сон. 2) Отвѣчать, отвѣтить. Чи я тобі не казала: купи мені стрічку, а ти мені одгадав: переночуй нічку.
Гайдук, -ка, м. Высокорослый служитель; солдатъ надворной стражи. Ой вивійти, отамани, панськії гайдуки. Ой крикнув царь на свої гайдуки: «Возьміть Байду добре в руки!» 2) Особаго рода танецъ. 3) гайдука садити, ударити. Танцевать въ присядку. ударила б гайдука, та боюся мужика. Еней, матню в кулак прибравши, і «не до соли» примовлявши, садив крутенько гайдука. 4) Ніс гайдука скаче. Выраженіе для указанія чьего-нибудь страшнаго аппетита, усиленной работы челюстями. Лупить (= їсть), аж ніс гайдука скаче, — танцює. Ум. гайдучок. Ув. гайдучище.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Лихого нічого жалувати. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Ганна грошей не жалувала.
Зли́день, -дня, м. 1) Бѣднякъ, голышъ. Скоро в злидні мене зведете, як не перестанете гулять у шинку. 2) = злиденний 3. Бісовий злидень за копійку труситься. 3) К злидню. Къ чорту. Жидівочка к злидню дметься, із бурлаченька сміється. 4) Во мн. ч. Бѣдность, нищета, злосчастіе. Насміхаються сусіде з наших злиднів та неволі. Щастя дочасне, а злидні довічні. злидні осіли. Бѣдность одолѣла. бода́й вас злидні побили! — пожеланіе несчастья, бѣдности. Бодай же вас, цокотухи, та злидні побили.
Неминучість, -чости, ж. Неминуемость, неизбѣжность.
Повідші́птувати, -тую, -єш, гл. = Повишіптувати.
Погрозка, -ки, ж. Ум. отъ погроза.
Покоїти, -ко́ю, -їш, гл. Покоить, лелѣять. Я тебе не покину довіку, буду тебе попоїти.
Ужахнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Ужаснуться. Череваниха ж із Лесею вжахнулись і поблідли на виду. А грішні душі ужахнулися, у пекло йдучи, сильно плачучи.