Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Винен, винна, -не = і. винний. Винен був п'ятдесят рублів. Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Коритце, -ця, с. 1) Ум. отъ кори́то. 2) = коритко.
Крилаш, -ша, м. Помощникъ рыболовнаго атамана.
Підсахнутися, -нуся, -не́шся, гл. О болѣзни: пристать, прилипнуть.
Плечистий, -а, -е. = плечастий.
Робачок, -чка, м. Ум. отъ робак.
Стверділий, -а, -е. Отвердѣлый.
Товстий, -а, -е. 1) Толстый. Дочка товста. Живіт товстий, а лоб пустий. Деревце те не товстеє. Сорочка товста. 2) Грубый, низкій (о голосѣ). А змія приходить до бережка та вп'ять кличе товстим голосом. 3) Крѣпкій (о снѣ). Не хоче нічого робить, тільки все гуля та спить товстим сном. 4) О зимѣ: снѣжная, съ глубокими снѣгами. Зіма тоді саме була товста та люта. 5) Жирный. Товстий сир. Ум. товстенький, товстесенький.
Шланк, -ку, м. Рядъ? шеренга? От постановились усі (салдати) в шланку і ну загравать на духову музику.
