Брижка, -ки, ж. Ум. отъ брижа.
Завсігда́ нар. = завсіди́. Зевсегда будемо укупі. Невіра завсігда невіра.
Замі́стя, -тя, с. За́городье, предмѣстье.
Люблязно́ нар. = люб'язно.
Назда́тний, -а, -е. 1) Неспособный. 2) Непригодный.
Осередок, -дка, м.
1) Центръ, средоточіе.
2) Сердцевина (дерева, яблока и пр.). Сердцевина рога. Cм. середняк.
3) Начинка, фаршъ. Налисник з осередком і без осередку. Жарене порося з осередком.
Очеплятися, -пля́юся, -єшся, сов. в. очепитися, -плюся, -пишся, гл. Цѣпляться, уцѣпиться, зацѣпиться, пристать, привязаться. Вона (відьма) давай на його сідать... Очепиться за його, то він і тоска її. А діти як вчепились за шию мені, то й не вступаються. Як очепився я жити у пана, то й живу вже сьомий рік. Як очепиться який біс, що на в-руні кінь ходе, то заграбує коня.
Підпорошити, -шу́, -ши́ш, гл. Присыпать снѣгомъ. Підпорошило трохи дорогу.
Позаковувати, -вую, -єш, гл. Заковать (многихъ). Білі ніжки позаковували.
Потуга, -ги, ж. 1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Перемогла б нечисту силу ти пречистою потугою своєю. 2) Военная сила, войско. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга. А я ляхів не боюся і гадки не маю, за собою великую потугу я знаю, іще й орду татарськую веду за собою. 2) потугу чути. Предчувствовать бѣду (отъ какой либо силы). Не лай мене, — каже кінь, — як мені не вбиваться (в землю), коли я потугу чую. — Яку ж ти потугу чуєш? — пита хлопець. — А таку: як насипле мати тобі борщу, то ти не їж та за вікно вилий, бо як попоїси, то більш тобі не жить. Ум. потугонька. Десь на свою головоньку потугоньку чую.
