Валовина, -ни, ж.
1) = вал 2.
2) Ткань изъ валу 2.
3) Пеньковые очески.
Доліпи́ти Cм. доліплювати.
Кидальник, -ка, м. Рабочій, подающій снопы или сѣно при укладкѣ его. Мій синочку, мій голубчику! Мій молотнику, мій косарику і мій копілнику, і мій кидальнику!
Нало́га, -ги, ж. 1) Привычка, обыкновеніе, повадка. У нього налога пити горілку. 2) Отягощеніе, притѣсненіе. (Чорт у пеклі) мучив дармо, у всіх ярма з шиї не злізали, струп на плечах, бо по печах в ад дрова возили... Щоб скакали, не брикали, — кладуть в рот удили, сікуть плітью, щоб там митью ступою ходили. Всю налогу скоро Богу донесли во уші: не забарив, ад розорив, випустив всі душі. 3) Толпа, давка; напоръ, натискъ. Там налога така, що трохи пана не звалили, так налягли.
Обтаритися, -рюся, -ришся, гл. Вываляться, испачкаться въ грязи. Кінь обшарився в болоті.
Осмалити, -ся. Cм. осмалювати, -ся.
Пасерб, -ба, м. Пасынокъ.
Передержувати, -жую, -єш, сов. в. передержати, -жу, -жи́ш, гл.
1) Укрывать, укрыть похищенное. А за те, щоб ви нас не лякали, буцім ми передержуємо куницю або красну дівицю, ми вас пов'яжемо.
2) Держать, продержать извѣстное время.
Повитрушувати, -шую, -єш, гл. Вытрясти (во множествѣ).
Роскладати, -да́ю, -єш, сов. в. роскласти и розікласти, -кладу, -деш, гл.
1) Раскладывать, разложить. І виняв тельбухи з кишками, росклав гарненько їх рядами. роскласти воро́та. Вынуть жерди, которыми заложено отверстіе для воротъ, вынуть жерди въ розлогах (см ).
2) Разлагать, разложить на составныя части. Учені люде зуміли роскласти воду на дві первітні частини.
3) Раскладывать, разложить, развести (огонь). Чорт росклав огонь да й стереже його.
