Верба, -би, ж. Верба, ветла, Salix. Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. Не стояла б до півночі з милим під вербою. Будь високий як верба, а багатий як земля. у його на вербі груші ростуть. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. куди не підеш, то золоті верби ростуть. Вездѣ испортишь дѣло. вербу носити почав. Запилъ.
2) — дика = дереза. Ум. вербка, вербиця, вербичка, вербиченька, вербочка.
Горі́тися, -ри́ться, гл. безл. = Горіти 1. Як не ладиться, то й в печі не гориться.
Зготовля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. згото́вити, -влю, -виш, гл. = готувати, зготувати. Ягідочки рвала, цибульку щипала, — я ж тому хлопчині снідать зготовляла.
Каблука, -ки, ж.
1) Кольцо вообще какое бы то ни было.
2) Кольцо, перстень. Вони твої білиї руки поламають, вони твої срібні каблуки поздіймають. Ум. каблучка.
Мо́лоди и молоді, -дів, мн. Небольшіе облачка на небѣ. Молоди встають, а Бог дощу має. Молоді високо ходять. (Признакъ хорошей погоды).
Охотка, -ки, ж. = охота 1. Та кому й в охотку буде почути за нас, як не нашим таки братчикам-українцям. ТІ. 84.
Пабородки, -ків, м. мн. 1) У стариковъ: складки отвисшей кожи подъ подбородкомъ. 2) Монисты у индюка на шеѣ.
Підтяга, -ги, м. Воръ. У Турна був сутяга, брехун, юриста, крюк, підтяга, і ділом Турна заправляв.
Пополошити, -шу́, -шиш, гл. = пополохати.
Стели́ти, -лю́, -леш, гл. Стлать. Білу постіль стелила, сама ся спати ложила.
