Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пококати

Пококати, -каю, -єш, гл. Постричь, обстричь (овецъ). Мнж. 182.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 273.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКОКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКОКАТИ"
А́хнути, -ну, -неш, гл. Ахнуть. Як устала царівна, так і ахнула, що немає перстіня. Грин. І. 77.
Виколядувати, -дую, -єш, гл. Колядуя, получить что-либо (Cм. колядувати). Так ви ж не виколядуєте. Ном. № 4580.
Запи́ти Cм. запивати.
Звізда́, -ди́, ж. Звѣзда. Аби місяць на мене світив, а звізди хоч і так. Ном. № 5422. Ум. зві́здочка.
Іржати, -жу, -же́ш, гл. Ржать. А кінь ірже, води не п'є, доріженьку чує. Чуб. V. 15.
Крів, кро́ви, ж. = Кров. Левч.
Ло́панка, -ки, ж. ? Щоб ти лопанки нагнав. Ном. стр. 286. № 3779.
Мотили́ця, -ці, ж. 1) Болѣзнь: овечій вертежъ. Cм. метелиця. 2) Вощинная моль. Та й сього року мотилиці багато: котрий ні відкриєш вулій, в кожнім найдеш. Уман. у.
Спинчатися, -ча́юся, -єшся, гл. = спинатися 3. Хиба це можно спинчатися з губернатором? Волков. у.
Уміти, умію, -єш, гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Мет. 13. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Ном. № 11967. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Рудч. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра. Ном. № 2203.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКОКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.