Викуп, -пу, м.
1) Выкупъ. Зостав його, нехай живе на світі, бо він мені подав за себе викуп.
2) Искупленіе. Од пекла до викупу, до царства небесного душу проважає.
Глидати, -даю, -єш, гл. Глодать, ѣсть. Дай, Боже, із-за молоду кости їсти, а на старість м'яке глидать. Дітей годувать — як камінь глидать.
Є́ва, -ви, ж. пт. Иволга.
Закритни́й, -а́, -е́ 1) Укромный. Отам у лісі місце закритне, то вони й гайдамачили собі, та й ніхто не знав, де вони ховались. 2) Скрытный. Я не закритни́й був: як що таке, то зараз усе поросказую.
Замотили́читися, -чуся, -чишся, гл. Объ ульѣ пчелъ: имѣть въ себѣ вощинную моль. Переносно: Семинарія, бачте, замитиличилась, треба підчистити.
Захланнисть, -носты, ж. Жадность.
Кружати, -жа́ю, -єш, гл. = кружляти. Зевес тоді кружав сивуху і оселедцем заїдав. А козак сидить у корчмі, мед-вино кружає.
Лука́, -ки, ж. 1) Лугъ поемный. Ой на луці, на луці, на зеленій травиці. А за горами розіслалась широкими подолами зелена лука. 2) Крутой изгибъ рѣки, образующій мысъ. Ум. лучна, лучейка, лученька, лучечка. Взяв він ей за ручейку, повів він ей на лучейку.
Наги́й, -а́, -е́ Нагой, голый. Аби душа сита та тіло не наю.
Поженити, -ню́, -ниш, гл. Поженить. Старий поженив усіх синів. От царівні він так уподобався, що й поженили їх.
