Батувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Связывать поводьями лошадей.
2) Рѣзать большими кусками. Сідайте, дружечки!... а ти, старосто, їм батуй.
Вербо́в'я, -в'я, с. соб. Вербы. Ой ти вербо, вербов'я, похилилося голля.
Змизерніти, -нію, -єш, гл. Сдѣлаться хилымъ, худымъ. А його жінка дуже подалася, змізерніла, зблідла.
Красномовність, -ности, ж. Краснорѣчіе. Нічна доба, чарка горілки додають красномовності навіть не красномовній речі о. Мойсея.
Перста, перст, мн. = перса. Ум. перста. Синку мій... Я тебе носила, своїми перстками кормила.
Поприманювати, -нюю, -єш, гл. Приманить (во множествѣ). З усього хутора собак сюди поприманював.
Присінок, -нка, м. Пристройка. Чаще во мн. присінки. Крыльцо, крыльцо съ навѣсомъ на двухъ столбикахъ. В присінках всі пани сиділи, на дворі ж вкруг стояв народ. Наймити й наймички на присінках. Ум. присінечки. Ой у сінечки, у присінечки ясне сонечко сходить.
Сподіватися, -ва́юся, -єшся, гл. Ожидать, надѣяться. Слави-пам'яти сподівалась. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже довіку.
Чикач, -ча, м. = чекіт = чекавка.
Щикнути Cм. щикати.
