Гадючник, -ка, м.
1) Змѣиное гнѣздо. Екатеринослав.
2) Раст. = воронець, Spiraea Filipendula L.
3) Низенькая землянка. Викопав якийсь гадючник у землі.
Грома́дочка, -ки, ж. Ум. отъ громада.
Живоси́лом нар. Насильно. Схотів мене, моя матінко, живосилом на оберемок та й потаскав у кущі. Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх. Живосилом не повінча.
Запаші́ти, -шію, -єш, гл. 1) Пахнуть. З печі запашіло полум'я. 2) Издать теплоту. Земля так нагрілась, що аж запашіло від неї.
Зчаста нар. Часто. Щоб ти в мене, донько, зчаста не бувала.
Иверь, -ря, м. Зарубка поперегъ дерева.
Кура 1, -ри, ж.
1) Пыль. Кура встає шляхом. куру підня́ти. Переносно: занести ссору. Чорт батька зна з чого таку куру підняли.
2) Мятель. В сніжну зіму, як нема кури, отара виходить в степ.
Неклан, -на, м. Сказочный эпитетъ борова: кабан-некла́н. Испорченное вмѣсто іклан, т. е. имѣющій большіе ікла (клыки).
Перепадистий, -а, -е. Непостоянный, перемѣнчивый. Перепадиста зіма: то сніг, то дощ.
Порозгублювати, -люю, -єш, гл. Растерять (во множествѣ). Поки донесеш, то все порозгублюєш.
