Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покотити

Покотити, -кочу, -тиш, гл. 1) Покатить. Покотив бублик — кіт ухопить. Г. Барв. 37. Вона його за ворота собаками випровадила, а по його сліду каменем покотила. Мет. 115. І гори покотив би. И горя мало. Мнж. 169. 2) Покатить, поѣхать, ринуться. На хмарі в Пафос покотила. Котл. Ен. V. 26. Сів на повозку і покотив у місто. Левиц. І. 446. Як та туча, куди луча, так і покотили. КС. 1882. ІV. 171. Пішло пожарище гулять степом: геть покотить і дим, і полум'я. Греб. 400. О водѣ: хлынуть. Маленька річечка, що так тихенько йшла, заклекотіла, заревла і через греблю покотила. Греб. 384. Cм. покочувати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 275.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКОТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКОТИТИ"
Бадя, (ді м.?) Лѣнивый волъ. КС. 1898. VII. 46.
Вавцір, -ра
Ководка, -ки, ж. Позвонокъ (спинной). Вх. Лем. 426.
Линтва́рик, -ка, м. Ум. отъ линтварь.
Мо́жно нар. = можна. Теперенька дитина підбільшала, то мені можніше буде на роботу йти. Волч. у.
Обридати, -да́ю, -єш, сов. в. обриднути, -ну, -неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть. Годі обридати, бо все однако не віддам. Полт. Тепер уже не обридатимуть мені, щоб прийшов. Стор. МПр. 134.
Розбагатіти, -тію, -єш, гл. Розбагатѣть. Так розбагатіла! поли деру та спину латаю. Ном. № 1545.
Угнавіти, -вію, -єш, гл. = угнати. Вх. Зн. 73.
Фітчик, -ка, м. = фітик. Вх. Лем. 477.
Ціша, -ші, ж. ? Лежали берви бервінковії хмелем коло двору, вінцем коло столу, цішами по столові. Гол. IV. 340.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКОТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.