Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покочувати

Покочувати, -чую, -єш, сов. в. покотити, -кочу, -тиш, гл. Обмыть доенку, изъ которой вылито молоко. У мене нема тії й моди, щоб дійницю покочувати та гладишки тим доливати. А багато так роблять, що як неповна гладишка, так дійницю покотить і дольлє. Черниг. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 276.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКОЧУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКОЧУВАТИ"
За́куток, -тка, за́куточок, -чка, м. Ум. отъ за́кут.
Зваля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. 1) = звалитися. 2) Пропасть безъ пользы, валяясь.
Зчохом нар. Съ избыткомъ.
Надзю́бати Cм. надзюбувати.
Напросте́ць нар. = навпростець. Ворона напростець літає. Ном. № 11405.
Оброть, -ті, ж. Недоуздокъ, веревочная узда безъ удилъ. Чуб. І. 201. Ном. № 11207. Бодай же тії коні воронії да й обротей не зносили. Грин. III. 281. Ум. обротька.
Огонь, огню, м. Огонь. По тім боці огонь горить, по сім боці видно. Мет. 39. ого́нь пускати. Поджигать. огнем піти. Сгорѣть. Бодай сіно огнем пішло і коса зломилась. Чуб. Який то він собі дом коштовний збудував, — то він громовим огнем пішов. КС. 1882. ХП. 503. Ум. огник, о́гничок.
Поосвічувати, -чую, -єш, гл. Освѣтить (во множествѣ).
Сполох, -ху, м. Испугъ.
Чики-чики, меж., выражающее рѣзаніе. Чики-чики личаки на дубові лапті. Чуб. III. 106. Чики-чики два ножики зарізали рака.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКОЧУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.