Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку.
2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові.
Домовля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. домо́вити, -влю, -виш, гл. 1) Договаривать, договорить. Сльози лились, лилися козацькі, тугу домовляли. 2) Договаривать, договорить, нанимать, нанять. 3) Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. «Не сором тобі в коршмі сидіти? Маєш ти дома жінку і діти». — «На, пий горівку та не домовляй, або іди к бісу, нас не забавляй!» (Говорить пьяница укоряющей его женѣ). Бач, ти об мені й не думаєш! — домовля йому.
Копальниця, -ці, ж. Копающая женщина.
Кутняк, -ка, м. = кендюх.
Настрючити, -чу, -чиш, гл. = настренчити.
Осіяти, -я́ю, -єш, гл. Осіять. Як увійшла в хату, так і осіяла.
Поназнавати, -наю́, -єш, гл. То-же, что и назнати, но во множествѣ.
Ревидувати, -ду́ю, -єш, гл. Ревизовать, осматривать. Став жовнірь госпосю ревидувати: чом в тебе, госпосю, уста солодкі?... Чом в тебе, госпосю, очка чорненькі? Нехай опека мене ревидує.
Тіточчин, -на, -не. = тітоньчин.
Убезпе́ка, -ки, ж. Обезпеченіе отъ опасности, безопасность.
