Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Ученик нехай читає тілько буйну печать. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Шумить буйна нива. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Із-за гори буйний вітер віє. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Ум. буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець.
Возовня, -ні, ж. Экипажный сарай; въ сельскомъ хозяйствѣ: сарай для возовъ и земледѣльческихъ орудій. Оце було заберусь у возовню, а там карета панська стояла, то влізу з півдня, щоб і на очі не теє.
Жу́мрати, -раю, -єш и жу́мрити, -рю, -риш, гл. Ѣсть, уплетать, жевать. (Коняка) почала на ввесь рот жумрати, аж за ушима лящить.
Погнути, -гну́, -гне́ш, гл. Погнуть. Довгий кістлявий ніс його якось погнуло набік.
Полатай-хата, -ти, об. Эпитетъ сына: пріобрѣтающій въ хозяйствѣ. Син — полатай-хата, а дочка — обдери-хата.
Порипатися, -паюся, -єшся, гл. Походить то входя, то выходя и скрипя дверью.
Скрадатися, -даюся, -єшся, сов. в. скрастися, -дуся, -дешся, гл. Красться, подкрадываться, подкрасться. Ото я скрадаюсь та й скочив до лави. Я сиділа, вінок плела, а він скрався та й злякав.
Тванюка, -ки, ж. Ув. отъ твань.
Укрівавитися, -влюся, -вишся, гл. Окровавиться. Глянь, де се ти так укрівавився?
Штрапувати, -пую, -єш, гл. 1) Штрафовать. 2) Страховать.
