Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

порічковий

Порічковий, -а, -е. Принадлежащій красной смородинѣ, свойственный, относящійся къ ней.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 345.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРІЧКОВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРІЧКОВИЙ"
Бовтун, -на, м. Испорченное яйцо. Н. Вол. у.
Вугрин, -на, м. = зеленяк. Вх. Пч. II. 10.
Добрі́шати, -шаю, -єш, гл. Становиться добрѣе.
Кропля, -лі, ж. = крапля. Буду пити, буду пити й кропли не пущу. Чуб. V. 252.
Первичка, -ки, ж. = первачка.
Приквоктувати, -тую, -єш, гл. Сопровождать что-либо кудахтаньемъ. Поставили на покуть кутю з узваром. Грицько приквоктував, щоб неслись кури і дитинку вчив, держучи на руках. Г. Барв. 165.
Снопчик, -ка, м. Ум. отъ сніп.
Страшок, -шка, м. 1) Ум. отъ страх. 2) Названіе вола полової масти съ особаго рода рогами. КС. 1898. VII. 47. 3) Пугало для птицъ. Вх. Уг. 270.
Сумирно нар. Мирно, тихо. МВ. ІІ. 171.
Шаливіра, -ри, м. = шальвіра. Ой ви, козаки, ви, шаливіри, де сьте ви мого братенька діли? Гол. І. 25.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОРІЧКОВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.