Заляга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. залягти́, -ля́жу, -жеш, гл. 1) Занимать, занять мѣсто, покрывать, покрыть собою. Геть! бач моє місто залягла. Сиві кабани усе поле залягли. Великая худобонька все подвір'я заляже. 2) Полечь. Не одного тепер ляха голова заляже. (1834). 123. 3) Заваливать, завалить. Сирая земля двері залегла. 4) Залегать, залечь. Заліг, як собака в грубі. Заляжу до завтрього. 5) Засѣдать, засѣсть (въ засадѣ). Залягли вони на нас у балці. Та ж за ордою пан Хмельницький вгнався. Він у Ведмежих Лозах залягав. 6) Затихать, затихнуть (о вѣтрѣ). Вітерець заліг десь, тиша. 7) Оставаться, остаться безъ обработки. Ця нива ще торік залягла.
Зацю́кати, -каю, -єш, гл. Начать слегка рубить топоромъ.
Лемі́шка, -ки, ж. 1) Родъ кушанья изъ муки, саламата. Галушки та лемішка, а хлібу перемішка. Дівер з невісткою розбив горщик з лемішкою. 2) Мямля; мягкій и безхарактерный человѣкъ. Ум. лемішечка. Чоловіче, наварю я тобі лемішечки.
Позамочувати, -чую, -єш, гл. Замочить (во множествѣ).
Примочувати, -чую, -єш, сов. в. примочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Примачивать, примочить. Красні русі коси його дочки примочили.
Прокипіти, -плю, -пиш, гл. Прокипѣть.
Ряхтяний, -а, -е. Блестящій, сверкающій? Ряхтяна звіздиця.
Соняшниця, -ці, ж. чаще мн.: соняшниці. Спазматическія боли въ животѣ.
Сребло, -ла, с. и пр. = срібло и пр.
Цюрком нар. Струей. Цюрком текло з них.
