Бильце, -ця, с.
1) Ум. отъ било.
2) Рамы у люльки. Шовковії вервечки, золотії бильця, срібні колокільця, мальована колисочка. Колихала цілу ніч і бильця з рук не пускала.
3) Часть ткацкаго инструмента, называемаго блят (Cм.)
4) Часть витушки (Cм.)
5) Балочка въ ульѣ, къ которой пчелы прикрѣпляютъ восчину.
6) Часть лозовой корзины: «продольный брусокъ вверху и внизу корзины».
7) Одна изъ частей воротъ.
8) Брусъ въ боронѣ, въ которомъ укрѣплены зубья. Треба було розбірати двоє бильців у бороні.
9) Обручъ въ рыболовномъ снарядѣ, называемомъ хватка.
10) Часть крыши оборога (Cм. оборіг 1) — половинка стропилъ.
Дуча́йка, -ки, ж. Отверстіе въ верхнемъ мельничномъ жерновѣ.
Кругиня, -ні, ж. Порода круглыхъ сливъ.
Маму́ся, -сі, ж. Ум. отъ мама.
Морґува́ти, -ґую, -єш, гл. Дѣлить на морги.
Наві́шки нар. = навіжки.
Перепілочок, -чка, м. Ум. отъ перепел. Через дальнії степи перепілочком перебіжи.
Погоїтися, -гоїмося, -гоїтеся, гл. Залѣчиться (во множествѣ). Ой коли б побив та й пожалував, до б мої раночки, да й погоїлись.
Простяха, -хи, простя́чка, -ки, ж. Сортъ плахти.
Хвалитися, -люся, -лишся, гл.
1) Говорить, передавать, сообщать, разсказывать. Зайчик прибігав до їх та й хвалиться: ховайтеся, казала сестричка, бо він (кіт) прийде та й подушить нас. Була я у змія, хвалився він мені, що буде твоє царство воювати.
2) Хвастаться. М'ясом хвалиться, а воно й юшки не їли. Хвалиться сова своїми дітьми: каже, що нема кращих дітей, як совині.
3) Угрожать, обѣщать. Ой чи била, чи не била — хвалилася бити. Хвалиться знести всю шляхту гі панство.
