Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

порізник

Порізник, -ка, м. Раст. = поранник. О. 1861. І. 206.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРІЗНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРІЗНИК"
Ґрунь, -ня, м. Хребетъ горы. Шух. І. 1.
Ді́нниця, -ці, ж. Огорожа. I. 73, 76, 187.
Засурми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Затрубить. А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили. Н. п. Ой у городі у Черкасі сурми засурмили. АД. І. 159.
Мірошникува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Быть мельникомъ.
Обгубитися, -блю́ся, -бишся, гл. Растерять все. На дорозі я зовсім обгубився. Зміев. у.
Плідливий, -а, -е. Плодовитый. Жиди плідливі. Могил. у.
Пообтріпувати, -пую, -єш, гл. Отряхнуть (во множествѣ).
П'янюжка, -ки, об. = п'яничка. О. 1861. XI. Св. 71.
Стрибонути, -ну, -неш, гл. Сильно прыгнуть.
Хлібусь, -ся, м. Ласкательное отъ хліб. Святий хлібусь. Вх. Лем. 478.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОРІЗНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.