Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

порізник

Порізник, -ка, м. Раст. = поранник. О. 1861. І. 206.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРІЗНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРІЗНИК"
Біг, -гу, м. Бѣгъ. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес. Котл. Ен.
Запальо́ний, -а, -е. Запальчивый, часто гнѣвающійся. Там батько й мати такі запальонії, що хоч би тиждень той приймак вижив. Черниг. у.
Кно́рос, -са, м. Кабаній самецъ, не кладеный. Шух. I. 212.
Лучо́к, -чка́, м. 1) Ум. отъ лук. 2) Смычекъ. Лучок живицею помазав, та й до скрипки взявся. Харьк.
Мітла́, -ли, ж. 1) Метла. Ой я тую далекую мітлами помечу, а до сеї близенької соколом полечу. Чуб. V. 26. 2) Комета. Мнж. 148. 8) Раст. = мітлиця ж. Вх. Пч. І. 8.
Молоча, -чі, ж. Молотьба. Молочі у вдови було чимало. Г. Барв. 305. У Пилипівну скрізь зайшла молоча. Кіевск. у.
Писарина, -ни, м. Писарь, писаришка. А там панові не вподобався, писарині якому. Рудан. І. 23.
Позамордовувати, -вую, -єш, гл. Замучить (многихъ).
Тямувати, -му́ю, -єш, гл. 1) Имѣть способность. Борз. у. 2) Помнить. Вх. Зн. 72.
Узаємно нар. Взаимно.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОРІЗНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.